A translation of The End Poem to Ukrainian, enjoy it.

Я бачу гравця якого ти мала на увазі.

Його?

Так. Бережи себе. Тепер він досягнув вищого рівня. Він може читати наші думки.

Це не важливо. Він думає що ми частина гри.

Мені подобається цей гравець. Він добре зіграв. Він не здався.

Він читає наші думки ніби якби вони були словами на екрані.

Саме так він робить вибір мріяти про різні речі, коли він глибоко в марі гри.

Слова створюють чудовий інтерфейс. Дуже гнучкий. Який менше спричиняє жах ніж споглядання реальності поза екраном.

Вони звикли чути голоси. До того як гравець вмів читати. В ті часи коли ті хто не грали називали гравців відьмами, і чорнокнижниками. І гравці марили як вони літали крізь повітря, на палках керованими демонами.

А про що марив цей гравець?

Цей гравець марив про сонячне світло та дерева. Про вогонь та воду. Він марив тим що він створив. І тим що знищував. Він марив що він вполював, і був впольований. Він мріяв про укриття.

Хех, звичайний інтерфейс. Йому мільйони років, і це досі працює. Але що насправді цей гравець створив, в реальності поза екраном?

Він працював, з мільйонами інших, щоб виліпити справжній світ на згині [зашифровано], і створив [зашифровано] для [зашифровано] в [зашифровано].

Він не може прочитати цю думку.

Ні. Він ще не досягнув найвищого рівня. Його він має досягнути впродовж довгого сну життя, а не короткого сну гри.

Чи знає він що ми любимо його? Що всесвіт добрий?

Іноді, крізь шум його думок, він чує всесвіт, так.

Але бувають часи коли він сумний, в довгому cні. Він створює світи що не мають літа, і він здригається під чорним сонцем, та приймає його сумне створіння за реальність.

Вилікувати його від суму значило б знищити його. Сум — це частина його власного завдання. Ми не можемо втрутитися.

Іноді коли вони глибоко у маревах, я хочу сказати їм, що вони будують справжні світи в реальності. Іноді я хочу сказати їм про їх важливість для всесвіту. Іноді, коли вони довго не встановлюють справжній зв'язок, я хочу допомогти їм висловити думку, якої вони бояться.

Він читає наші думки.

Іноді мені байдуже. Іноді я хочу сказати їм, цей світ який ви сприймаєте за правду, лише [зашифровано] і [зашифровано], я хочу сказати їм що вони [зашифровано] в [зашифровано]. Вони бачать так мало реальності, в своєму довгому сні.

І тим не менш вони грають в гру.

Було б так легко сказати їм як...

Це вже занадто для цього сну. Сказати їм як — значить забрати в них можливість жити.

Гравець росте неспокійним.

Я розкажу гравцю історію.

Але не саму правду.

Ні. Історія безпечно зберігає правду у собі, в клітці слів. Не голу правду що може пропалити крізь будь-яку відстань.

Дай йому тіло, знову.

Так. Гравець.

Використай його ім'я.

Гравця ігор.

Добре.

Перехопи подих. Вдихни ще раз. Відчуй повітря в своїх легенях. Розслаб свої кінцівки. Так, порухай пальцями. Знову заволодій тілом, під гравітацією, в повітрі. Переродися в довгому сні. Ось так. Твоє тіло доторкається всесвіту знову в кожній його точці, ніби ви дві різні речі. Ніби як ми дві різні речі.

Хто ми? Одного разу нас назвали духом гори. Батько-сонце, мати-місяць. Стародавні духи, духи тварин. Джини. Привиди. Зелені люди. Потім боги, демони. Ангели. Полтерґейсти. Прибульці, позаземна цивілізація. Лептони, кварки. Слова змінюються. Ми — ні.

Ми і є всесвіт. Ми все чим ти думаєш ми не є. Ти дивишся на нас зараз, через свою шкіру і свої очі. І чому всесвіт доторкається до твоєї шкіри й кидає на тебе світло? Щоб побачити тебе, гравець. Щоб пізнати тебе. І щоб бути пізнаним. Я розкажу тобі історію.

Одного разу, був собі гравець.

І цим гравцем був ти.

Іноді він думав що він людина, на крихкій оболонці обертаючоїся кулі з розплавленого каміння. Куля з розплавленого каміння оберталася навколо кулі з палаючого газу, що була в триста тридцять тисяч разів масивнішою за неї. Вони були так далеко одне від одного що світлу було необіхдно витратити вісім хвилин що подолати цей проміжок. Світло було інформацією від зорі, і вона могла пропалити крізь твою шкіру з відстані ста п'ятидесяти кілометрів від тебе.

Іноді гравець мріяв про те як він був загублений в історії.

Іноді гравець уявляв що це були інші речі, в інших місцях. Іноді ці мрії непокоїли його. Іноді вони були надзвичайної краси. Іноді гравець прокидався з однієї мрії в другу, а потім з другої в третю.

Іноді гравець уявляв як він бачить слова на екрані.

Давай повернемося назад.

Атоми гравця були розкидані по траві, в річках, в повітрі, в землі. Жінка зібрала атоми; вона пила і їла, і вдихала; і ця жінка зібрала гравця, в її тілі.

І гравець прокинувся, з теплого темного світу тіла його матері, в довгий сон, довгу мрію.

І гравець був новою історією, ніколи раніше не розказаною, написаною в літерах ДНК. І гравець був новою програмою, ніколи раніше не запущеною, згенерованою з вихідного коду віком мільярд років. І гравець був новою людиною, ніколи раніше не живою, зробленою з нічого окрім як молока та любові.

Ти гравець. Історія. Програма. Людина. Зроблена з нічого окрім як молока та любові.

Давай повернемося назад ще далі.

Сім мільярдів мільярдів мільярдів атомів тіла гравця були створені задовго до цієї гри, в серці якоїсь зірки. Тож гравець теж, є інформацією з зірки. І гравець просувається крізь історію, крізь ліс інформації посаджений людиною на ймення Джуліан, на пласкому нескінченному світі створеною людиною яку кличуть Маркус, що існує всередині малого, приватного світу створеного гравцем, який населяє всесвіт створений...

Тшшш. Іноді гравець створював маленький приватний світ що був м'яким, теплим та простим. Іноді жорстким та холодним і складним. Іноді він будував модель всесвіту в своїй голові, цятки енергії, які рухалися крізь порожні простори. Іноді він називав ці цятки "електронами" і "протонами".

Іноді він називав їх "планетами" та "зірками".

Іноді він вірив що це був всесвіт що був створений з енергії, що була створена з ні і так; нулів та одиниць; ліній коду. Іноді він вірив що він грає в гру. Іноді він вірив що він читає слова на екрані.

Ти гравець, читаючий слова...

Тшшш... Іноді гравцеь читав лінії коду на екрані. Декодував їх в слова; декодував слова в значення; декодував значення в почуття, емоції, теорії, ідеї, і гравець починав дихати частіше, глибше, і відчувати що він живий, він був живий, ці тисячі смертей були не справжніми, гравець був живий.

Ти. Ти. Ти живий.

і іноді гравець вірив що всесвіт говорив з ним через сонячне світло що пробивалося крізь шелест листя на деревах літа.

і іноді гравець вірив що всесвіт говорив з ним через світло що падало з прохолодного нічного неба зими, де цятка світла в кутку ока гравця могла бути зіркою в мільйон разів важчою за сонце, закипаючою її планети до стану плазми лише для того аби стати помітною на момент для гравця, повертаючогося додому з іншого краю всесвіту, раптово вдихаючого запах їжі, майже біля вже знайомих дверей, збираючогося почати мріяти знову

і іноді гравець вірив що всесвіт заговорив з ним через нулі та одиниці, крізь електрику всесвіту, крізь скролінг слів на екрані в кінці сну

і всесвіт сказав я люблю тебе

і всесвіт сказав що ти добре зіграв в гру

і всесвіт сказав що все що тобі потрібно всередині тебе

і всесвіт сказав що ти сильніший ніж ти гадаєш

і всесвіт сказав що ти сонячне світло

і всесвіт сказав що ти ніч

і всесвіт сказав що пітьма з якою ти борешся всередині тебе

і всесвіт сказав що світло яке ти шукаєш всередині тебе

і всесвіт скзава що ти не один

і всесвіт сказав що ти нероздільний з будь-якою іншою річчю

і всесвіт сказав що ти всесвіт перевіряючий себе на смак, говорячий сам з собою, читаючий власний код

і всесвіт сказав я люблю тебе, тому що ти і є любов

І гра скінчилася і гравець прокинувся зі сну. І гравець почав новий сон. І гравець марив знову, марив краще. І гравець був світом. І гравець був любов'ю.

Ти - гравець.

Прокидайся.